У Мельцю не збереглися в оригіналі житлові будинки, які повстали до вересня 1939 р. - всі піддавалися будівельним змінам (ремонти, модернізації інтерʼєру, фасаду), натомість віллу головного директора заводу планерів Польських Авіазаводів відновлено майже до первинного стану. Довоєнні жилі об'єкти знаходяться тепер під адресами: вул. Кохановського 2, 4, 5 і 6 (давні блоки для робочих), вул. Кохановського 1 і 3 (давні блоки для майстрів), вул. Асника 1, 2, 3 і 4 та вул. Фредри 4 (давні робочі блоки), просп. Незалежності 20 і 22 (давні чиновницькі блоки), вул. Чарнецького 1 і вул. Склодовської-Кюрі 6 (блоки для інженерів), вул. Склодовської-Кюрі 8 (блок для керівників відділів).
Будівництво мікрорайону було пов'язане з напливом авіаційних кадрів для роботи на Польських Авіазаводах Виробництва Планерів №2 Мелець-Циранка. Повстала фабрика потребувала робітників, висококваліфікованого технічного та керуючого персоналу. Таким чином, виникла необхідність створити житловий комплекс для працівників установ і членів їх сімей. За розробку містобудівної концепції відповідало керівництво на чолі з майором інженером-архітектором Пьотрем Чижевським. Визначена для мікрорайону поверхня становила 20 га. На даній території було заплановане будування житлових приміщень, які складались з 27 будинків різних типів. В плані будови також були директорська вілла, дві вілли для віце-директорів заводу, соціальний дім, початкова школа, лікарня, костел, спортивний стадіон та поштове відділення. Створюючи проект, базувалися на натуральному формуванні піщаної дюни. У її закруті була заміщена функціонально-дорожня композиція у стилі на половину венеціанського вікна.
Від 1 вересня 1937 р. протягом двох років до вибуху II світової війни реалізовувалися шість інвестицій ЦІР-у. Військовий аеродром повстав для організовуваного нового бомбового полку і на потреби обльотів літаків бетонним пасом рулювання та головним приводним пасом, викладеним так званою трилінкою. У 1939 р. підготовлено фундамент першого з двох військових ангарів і виконано виїмку під другий ангар. Поблизу фірма, заангажована Департаментом Будівництва Міністерства Військових Справ, зібрала будматеріали і сталеві скелети до монтажу ангарів (на початку німецької воєнної окупації аеродром з цими об'єктами перейняло Міністерство Авіації III Німецької Держави).
Посеред інфраструктури авіазаводів вибудовано головний фабричний павільйон для виробництва літаків марки Польських Авіазаводів, будівлі дирекції, стартовий ангар на території підприємств, склади і забудування інфраструктури авіазаводу. Підприємства в Мельцю були дочірнім підприємством варшавського заводу планерів PZL WP- 1 Варшава-Окенце.
У "Kolonii PZL" побудовано 16 багатосімейних жилих блоків, блок для спеціалістів та дві директорські (односімейна і двосімейна типу "близнюк") вілли. За підставу при проектуванні мікрорайону взято квадратні модулі вимірами 83 x 80 м, на яких знаходяться по два жилі блоки. У кожній будівлі були три поверхи та підвали, в яких знаходилися також сховища. На мансардах до розпорядження мешканців були господарські горища і пральні.
По сусідству мікрорайону, на другій стороні тодішньої вул. Кендзьора, знаходився призначений для загосподарювання простір на ділянкові сади, місця для прогулянок і парки. У цьому поясі селищної зелені повинна була знаходитися лікарня і багатосімейний житловий будинок для медперсоналу (до вересня 1939 р. лікарняні об'єкти були вже в сировинному стані), костел з плебанією і пошта.
У 1937-1938 рр. між колонією і підприємствами повстала заводська дорога.
Між простором мікрорайону і залізничною лінією літом виконано виїмку землі під фундаменти промислових об'єктів фірми "Leo" - фабрики військового взуття. Поблизу виїмки з'явився склад будматеріалів, що служив для її вибудовування. У січні 1939 р. побудовано дорогу між двома містами - Мельцем і Кольбушовою.
Після підняття державною владою рішення про вступ до ліцензійної продукції цивільних літаків для аероклубів і військових для польської авіації (передусім з двигунами Po-2 тобто CSS- 13, пізніше реактивними MiG- 15 і MiG- 15 bis під назвою Lim- 1 і Lim- 2) вирішено про розбудову квартирного мікрорайону для нових працівників авіазаводів.
У 1957 р. прийнято рішення про переказ мікрорайону міським властям та створено Міське Правління Житлових Будинків в Мельцю (MZBM).
Жилі блоки, що походять з часів ЦІР-у сьогодні є сусідами з блоками, що виникли вже в повоєнних роках. Збереглися специфічні сходи, з характерними, для оформлення будівель з того періоду, дерев'яними поручнями на сталевих конструкціях. Унікальними є також вертикальні засклення сходів, хоч оцінюючи фасад будівель, немає тут реалізованих архітектурних деталей.
Наступний пункт на трасі - давній блок для керівників відділів, що знаходиться за адресою вул. Марії Склодовської-Кюрі 8 (тепер Повітова Санепідстанція). Будівля містила шість квартир площею 130 м2, в кожній чотири кімнати, коридор, кухня, ванна та кладове приміщення. Квартири розміщувалися в крайніх частинах і були пов'язані суміжними кімнатами. Проект будівлі отримав симетрію та акцент, розташований на вхідній центральній частині. У ній опинилися поздовжні, невеликі віконця, які в п'ять рядів давали ефект мозаїки. Бічні площини фасаду володіли двома типами вікон, зберігаючи при тому ритмічний, повторюваний характер, що перекладався на візуально-привабливий вигляд брили. Сукупність мала клінкерний цоколь.
Вілла заступників директора - це третій пункт на трасі (вул. Шопена 16). Цю віллу-близнюк вирізняють спарені балкони фасаду. Художній вираз компенсувала велетенська житлова площа - 220 м2 і її добре розплановування. Кожна з обох частин володіла власними сходами, а двоярусна структура була поділена на денну і нічну частини. У помешканні вирізнено наступні приміщення: п'ять кімнат, дві ванни, кухня, кладова кімната, передсіння і зали на обох поверхах. У його склад входили також гараж, котельна, паливні речовини та господарські приміщення в підвалі. У 2015 р. будівля була продана старостами мелецького повіту і на сьогоднішній день стоїть необжита (останнім часом містився тут Повітовий Центр Допомоги Сім'ї, перенесений на вул. Жеромського).
Наступний пункт відвідування - вілла головного директора мелецьких авіазаводів (вул. Шопена 18), яку визнано за найбільшу майстерну архітектурну роботу мікрорайону. Сьогодні це будинок Агентства Регіонального Розвитку "MARR" Акційна Спілка. Була запроектована як вільностояча будівля. До вілли вели обширні сходи, закінчені підтримуваною підтінню на трьох круглих стовпах. Передпокій створював можливість переходу до двох окремих сегментів. У жилій частині можна вирізнити простору кімнату і їдальню доступну з головного холу, разом з анфіладою і садовою терасою. Господарська частина розташована на протилежній стороні дому, містила кухню з коморою, кладову кімнату та буфет. До цих приміщень вів окремий господарський вхід. Гардероб, ванна з відокремленим туалетом та чотири спальні, що знаходилися на горі. Метраж був тут справді великий – житлова площа нараховувала 257 м2. У підвалах були додаткові господарські приміщення і гараж.
У центральній частині конструкція будівлі спиралася на залізобетонному димарі. З'єднував він окремі підряди. Таке рішення дозволило сформувати простір без необхідності використання стовпів і елементів. Конструкція і естетика цієї вілли відзначилася на тлі інших житлових будинків, створених в роки ЦІР-у. Запроектовано як комплекс трьох прямокутних паралелепіпедів, що проникають з композиційною домінантою в найвищій брилі, у формі заскленого кута, виконуючого роль передсіння. Винятковим художнім елементом була пергола фасадної тераси. Будівля здобувала унікальну форму завдяки підтінюванню вирізаному в головній брилі. Акцентом, вартим підкреслення в фасаді, були спарені в пари ілюмінатори. Будівля покрита плоскими дахами, з невеликими карнизами, робить враження динамічної споруди, що додатково підкреслює оточуючі її сходи. Взаємодія компонентів у випадку цієї вілли обдумана, вишуканий проект фасаду свідчить про архітектурне почуття її творців. Цю віллу можна визнати однією з найкращих індивідуальних реалізацій ЦІР-у. На одній із зовнішніх стін видніється експозиція фотографій, пов'язаних з її утворенням і повоєнною долею.
Останнім пунктом на трасі є розташований неподалеку від автостанції і залізничного вокзалу Фотографічний Відділ Регіонального Музею Культурного Центру Місцевого Самоврядувння в Мельцу - „Jadernówka”. Прямуємо там уздовж просп. Незалежності, проходимо вул. Торову, повертаємо у вул. Ядерних і йдемо під номер 19. Відділ знаходиться в мурованому домі, побудованому в 1904-1906 рр. фотографом Аугустом Ядерним. Одноповерхова будівля була запроектована Станіславом Броніславським з одним приміщенням для користування на мансарді. Фотоательє Ядерних функціонувало в цій будівлі протягом бл. 80-ти років. Музейне представництво діє тут від 1987 р. Ми побачимо тут фотографії, які демонструють Мелець в роках будування ЦІР-у. Поза фотографічною документацією цього періоду "Jadernówka" пропонує також музейні лекції. Музей славиться з виняткових зборів давніх фотоапаратів. Відділ володіє понад 40 тис. експонатів, зокрема: фотографії, негативи, близько 300 старих фотоапаратів, штативи, лампи, експонометри, затемнене кімнатне і лабораторне обладнання, збільшувачі, касети на скляні кліше, кінокамери, проекційні ліхтарі та преса і фотографічна література. Це цінна тематична колекція, яку варто пізнати.
З музею прямуємо на автостанцію на вул. К. Ягеллончика (близько ал. Незалежності) або залізничний вокзал (недалеко вул. Гловацького).
