Маршрут у Новій Сажині починається в районі залізничного та автобусного вокзалів на вул. Колейова. Вирушаємо через залізничний переїзд, йдучи по вул. Товарова. Далі відправляємося уздовж траси до перехрестя з вул. Яна Павла II, перетинаємо перехрестя з вул. 1 Мая проходимо прибл. 900 м, до перетину вул. Пілсудського.
ТРАСА
● Мікрорайон Заводу Органічних Нітросполук "Nitroza"
● Директорська вілла
● Гребля на Тшебошніци
ВІДСТАНЬ МІЖ ОБʼЄКТАМИ
Довжина проходу/проїзду на цілій трасі становить 6,8 км
Загальний час у дорозі пішки між об'єктами: 84 хв.
Загальний час у дорозі велосипедом між об'єктами: 26 хв.
Мікрорайон Заводу Органічних Нітросполук "Nitroza" (перша назва Nizet, з 1939 р. Nitroza) обмежується від півдня промисловою територією хімічного заводу, від півночі - вул. Лісною, від заходу - лісовими масивами, а на сході - залізничними коліями. Маршрут проходить по північному напрямку вул. Братів Снядецьких уздовж розміщених тут багатоквартирних житлових будинків.
Мікрорайон Заводу Органічних Нітросполук "Nitroza" повстав з думкою про працівників заводу. Жилий комплекс був необхідний для розвитку закладу. Чимала кількість працівників приїхала до місцевості Сажина (сьогодні Нова Сажина) з подібних собі підприємств "Boruta" в Згежу. Будування мікрорайону розпочато разом з роботами, пов'язаними з повстанням підприємства в кінці 1937 р. За проект жилого комплексу відповідальним був офіс з Лодзі. Від початку передбачалося будування як квартир, так і торгових об'єктів з повною функціональною програмою. Побудовано два типи багатоквартирних будівель – одно- та двопід'їздні. Призначені як для кадри інженерів, так і чиновників, майстрів і робітників, будівлі мали два поверхи і підвал. Квартири були розташовані симетрично навколо міжповерхових сход. Кожна з квартир в будинках для інженерів і чиновників, окрім частини поділеної на кімнати, мала ванну з окремим туалетом, кухню з плитою, комору і зал, а її поверхня сягала 55 м2. Жителі мали доступ до підвалу, загальної пральні та кімнати для сушки. На кожному поверсі розташовувалися дві квартири. У блоці для майстрів і робочих були дві спальні, однакові по обидві сторони сходів, в центральній частині були розташовані однокімнатні квартири. Житлові поверхні становили тут 39 м2 і 57 м2.
Будинки були схожі один на одний, незалежно від призначення. Ставлено натиск на функціональність, тому декоративні елементи та акценти на деталях не застосовувалися. Засклені сходи гармонізували з віконними прорізами на фасаді. У двопідʼїздних будинках найбільше вікно було в кімнаті, а найменше - на кухні, комора була обладнана невеликим квадратним заскленням на даху. Естетичну узгодженість будівель підкреслила деревʼяна різьба, пофарбована в білий колір олійною фарбою. Дахи будинків базувалися на плоскій вентильованій поверхні. Планувалося використання клінкерних цоколів, але будівництво продовжувалося у воєнний час, тому використовувалися більш економніші рішення - цементний розчин. Звичайно, штукатурка і розташування серед соснових дерев додавали чарівності цілому комплексу.
Будівельні роботи реалізовувалися у швидкому, характерному для ЦІР, темпі. Перші обʼєкти, дім керівника та гостинний дім, були побудовані в кін. 1938 р.
У межах мікрорайону, на вул. Хіміків, знаходиться директорська вілла. Подібно до будівельних блоків, вілла мала два поверхи. Вона побудована у подібному, простому і акуратному стилі. Всередині знаходилися чотири кімнати, їдальня, кухня зі службовою кімнатою, ванна кімната з туалетом і зал в центральній частині зі сходами. До будинку був добудований гараж. У підвалі знаходилась пральна кімната, котел центрального опалення, а також складське приміщення. Поверхня вілли становила (без гаражу) 185 м2.
Після огляду мікрорайону в Новій Сажині прямуємо в сторону греблі на Тшебошніци. Відстань від мікрорайону до греблі становить бл. 2 км (30 хв пішки або 8 хвилин на велосипеді). Прямуємо по вул. Попелюшки до вул. Огродової. Проходимо вул. Огродову, тримаючись вул. Попелюшки, і приблизно через 20 м перед кузнею повертаємо ліворуч на лісову смугу. Приблизно через 650 м досягаємо греблі.
Гребля повстала як елемент Заводу Органічних Нітросполук "Nitroza". Це було джерело води для заводу. Машини 1937 р. збереглися й донині і являються цікавим прикладом технічних можливостей тих років. Обʼєкт використовується і до сьогодні Акційною Спілкою Ciech Sarzyna.
Повертаємося до центру міста, керуючись назад по вул. Попелюшки і повертаючи на вул. Огродову. Доходимо до перехрестя з вул. Конопніцької, яка провадить нас до вул. Комісії Народної Едукації. Переходимо вул. 1 Мая і прямуємо в район авто- і залізничного вокзалу на вул. Колейовій.