Маршрут починається на автобусній зупинці, за адресою вул. Колейова, недалеко від перехрестя з вул. Сонячна. Прямуємо вниз по цій вулиці, доходячи до першої будівлі колишнього заводу "Lignoza."
ТРАСА
● Директорська вілла (мікр-н давнього заводу „Lignoza”)
● Міське планування інженерної колонії
● Міське планування колонії урядовців
● Каплиця
● Міське планування майстерської колонії
● Вхідний комплекс Заводу Пусткув („Lignoza S.A.” в Катовіцах) – сьогодні Lerg Акційна Спілка
ВІДСТАНЬ МІЖ ОБʼЄКТАМИ
Довжина проходу/проїзду на цілій трасі становить 4,4 км
Загальний час у дорозі пішки між об'єктами: 54 хв.
Загальний час у дорозі велосипедом між об'єктами: 16 хв.
Мікрорайон повстав з 3 лютого 1938 р. з думкою про працівників будованої неподалеку фабрики. Знаходиться він на відстані близько 1 км від підприємства на лісових територіях, серед сосен, таким чином загосподарювавши неврожайні, піщані ґрунти. На локалізацію мікрорайону вплив мали практичні і економічні чинники. Будівлі знаходилися на південь від головного шосе, що являє північне закриття території, а притому було це швидке сполучення з фабрикою. Передбачалося будування близько 70 жилих об'єктів різного типу, а також семи будівель загального ужитку.
На несиметричний план мікрорайону вплив мали кордони закупленого під будування ґрунту і його формування. На характер забудови вплинуло також відношення безпеки і реалізованої, у вигляді ровів, що оточують мікрорайон, протиповітряної оборони. У центрі мікрорайону опинитися повинні були будівлі загального ужитку, такі як: школа, казино (не було реалізоване), будинки для кавалерів (поставлено один з них), гаражі і котельна. Тут також планувалось спорудження стадіону, до будування якого дійшло вже після II світової війни, однак на іншому місці, ніж закладалось. Мікрорайон будувався вздовж вулиці, на її околиці побудовано будівлю пожежної команди, закінчену вже в час війни. Будування обʼєкту, розташованого навколо визначеної публічної центральної зони, повинно було виконувати головні рекреаційні функції, був цікавим проектним рішенням. Це дозволило отримати ефект спільності, а водночас відділяло від себе житлові колонії, що перекладалися на їх камерний характер. Специфіка такого плану мікрорайону відчувається до сьогодні.
Будучи в Пусткові, варто звернути увагу на поверхню вул. Колейової. На її чималому відрізку (поблизу мікрорайону) збереглася вибудована в 1938 р. бруківка, укріплена кладеною у вигляді дуги гранітною кісткою. Стан збереження поверхні вказує, що будівництво тих років було обдумане і високої якості. Іншим відрізком, що виник в роках ЦІР-у, є фрагмент вулиці на частині вілли, під номером 17. Поверхня була тут викладена рядками, на базі гранітної кістки прямокутною формою. Обидві дороги донині використовуються.
Мікрорайон був не тільки відповідно комунікаційний, тут також запроектовано телефонне приєднання, каналізацію, приток газу і струму. Що цікаве, протягом кількадесяти років його функціонування, частина внутрішніх доріг між будівлями не володіла власними назвами. На тлі інших реалізацій ЦІР-у цього типу, мікрорайон вирізняє забудова вілли для чиновників, інженерів і директорів.
Першим пунктом на трасі є директорська вілла, тепер Пусткув - мікрорайон №11. Сьогодні даний об'єкт є приватною власністю. Під час II світової війни вілла служила як квартира для наступних німецьких комендантів полігону, приймав гостей в ній також Генріх Хіммлер, командувач СС, Гестапо і поліції, який до Пусткова приїхав у зв'язку з інспекцією Естонського Легіону СС та ракетного полігону в Шрамі.
Вілла була розроблена подібно як такого типу проекти, що реалізовувались в інших містах ЦІР-у. Головний вхід веде в зал, поруч розташувалися сходи. На першому поверсі знаходяться кухня з коморою, службова кімната, їдальня, кабінет і вітальня з якої був вихід на терасу і сад. На другому поверсі знаходились денна та нічна частини з двома спальними кімнатами та ванною, що поєднані з гардеробною. Площа вілли складає 180 м2. В підвальному приміщенні знаходився котел центрального опалення. Інновацією, яка була застосована тільки в цьому будинку було встановлення в стелі кабінету, вітальні і їдальні спеціального декоративного освітлення. Цей елемент вирізняв інтерʼєр вілли на тлі інших подібних будівель.
Наступним пунктом на трасі було міське планування інженерної колонії (тепер Пусткув - мікрорайон № 13, 15, 17 і 12, 14, 16). Дільниця інженерських будинків знаходиться в західній частині мікрорайону. Перед вибухом війни поставлено тут шість інженерських вілл, проекти яких незначно відрізнялися від плану директорської вілли. До розпорядження мешканців була поверхня близько 150 м2. Комфортабельні, просторі інтерʼєри розміщено подібно як у віллі директора підприємств. Відрізнялися вони всього лише додаванням господарських входів в кухні і службовій кімнаті. Під час будування зверталась увага на відповідне розміщення об'єктів вздовж вулиці, з метою отримання оптимального нагрівання на сонці денних частин.
Після ознайомлення з інженерною колонією, керуємося у бік міського планування колонії для урядовців (сьогодні Пусткув-Мікрорайон №19-24). До вибуху II світової війни вдалося збудувати сім чиновницьких вілл, що разом з шістьма інженерськими віллами являло всього лише одну третю плану. Підготовлено 28 будівельних парцел, на кожній ставлячи по черзі об'єкти. Кожна з вілл була призначена для двох сімей, тому як на першому, так і на другому поверсі знаходилася квартира. Були вони схожі між собою. Входи, знаходилися в центральній частині будівлі і були розплановані так, щоб залишитися незалежними. Одні вели безпосередньо до помешкання на першому поверсі, другі ж відкривалися на невеликі сходи, ведучи до квартири на другому поверсі.
З невеликого передпокою, що розташований по центру, можна пройти до локалізованих по одній стороні спальні, ванни з окремим туалетом, кухні з додатковим приміщенням та кладовою. На протилежній стороні знаходиться їдальня сполучена анфіладно з кабінетом. Поверхня квартири сягала близько 100 м2. Архітектура цих вілл являє приклад зрілого, обдуманого модерністського будівництва пізніх 30-х рр. XX ст. Відповідне відчуття пропорції, а також численні функціональні і водночас привабливі візуально рішення при терасах, балконах і підтінях фасаду сприяють тому, що даний мікрорайон являє цінний об'єкт на мапі реалізацій ЦІР-у.
Від чиновницької колонії ми переходимо у напрямі збереженої до сьогодні модерністської каплиці проекту Леона Діетзд'Арми, що знаходиться при парафії св. Станіслава Біскупа. Нинішній характер будівлі, служить віруючим як місце останнього прощання померлих, тому є недоступна для туристів. Каплиця - єдиний збережений цього типу об'єкт з часів ЦІР-у.
Наступним пунктом на трасі є міське планування майстерської колонії. Воно відрізняється від інших міських планувань в Пусткові. Будинки для майстрів (тепер Пусткув-Мікрорайон 28 і 29) нагадували своєю формою сьогоднішні блоки. До розпорядження родин був простір поверхнею близько 65 м2. Чотири квартири були розміщені на двох поверхах по відношенню до центрально-розташованих сходів. У будівлі для кавалерів додатково передбачено службову кімнату, об'єкт володів також лоджіями від сторони садового фасаду. Зімкнута архітектура майстерських забудовань була схожа на рішення, що застосовувались в інших містах ЦІР-у.
Останнім факультативним пунктом на трасі є вхідний комплекс Заводу Пусткув - тепер ворота Lerg S.A. за адресою Пусткув-Мікрорайон 59d. Підприємства недоступні для туристів. Побачити тут можна дві будівлі, що походять з періоду ЦІР-у, локалізовані при вхідній брамі.
Характерною для цього укладу була півкругла площа перед в'їздом на територію підприємства. Будівлі, що оточували ворота, виконували адміністративні функції і містили рецепцію - окремо чиновницьку і робочу.
Підприємства повставали від 1937 р. на території місцевості Пусткув-Лас. Військова влада спілки "Lignoza" з Катовиць в домовленості з місцевою військовою владою запланували впровадження продукції формаліну - необхідного складника для виготовлення штучних матеріалів. Додатково, в підприємствах повинні були повстати горючі і вибухові матеріали.
Підприємство охопило поверхню площею 600 га, з чого під фабричну забудову призначено 163 га. Локалізація підприємств в лісі вписувалася в критерії військової охорони. З уваги на специфіку продукції, вимагаючої визначеного напряму провітрювання, подбано також про відповідну орієнтацію забудови. Будівлі повставали навколо ортогональної дорожної сітки. На території підприємства опинилися відділи: піротехніки, нітрозвʼязків і горючих ресурсів, а також відділ загальний, механічний і художніх матеріалів. Усередині проходила залізнична лінія з трьома відгалуженнями, у кожній знаходилася окрема бічна вулиця.
Будування підприємств вимагало збереження стандартів безпеки і військової таємниці. Будь-яка документація рахувалась, а проекти, використовувані під час будування, нумерувалась і, після використання, одразу комісійно спалювалась.
В'їзно-вхідний комплекс - останній пункт траси. Складався з двох двоповерхових будівель-близнюків. Один був призначений для технічних кадрів і адміністрації, перший поверх був призначений для прохідної, караульної, реєстратури та приміщення бухгалтерії і керівництва разом із залом очікування для прохачів. На другому поверсі опинилися: директорський кабінет, технічний офіс підприємств, конференц-зал, експедиція та адмінприміщення. Мансарда не використовується, в підвальній частині знаходиться архів та приміщення служби коменданта охорони. У другій будівлі знаходилася прохідна для робочих, з гардеробом, ваннами і туалетами на першому поверсі. Тут також відокремлено приміщення амбулаторії і організовано обширний багатофункціональний зал. На першому поверсі відображено відповідний уклад, який був відповіддю на велику кількість працевлаштованих на підприємстві працівників.
Будівлі розміщені були перпендикулярно до головної дороги. Їх архітектура базувалась на розбитті брили на три відмінні частини. Застосовано тут естетичні процедури, такі як: вертикальне пунктове вікно в адміністративній частині, заокруглення фасадних кутів коротшого боку будівлі чи симетричний поділ фасаду за допомогою віконних отворів. У рецепції чиновницької будівлі додано вікно, що додало досвітлення внутрішнього коридору. Видимі відмінності були також в оформленні - у будівлі для технічних кадрів ужито кращу якість матеріалів, нп. граніт, використаний при будуванні сходів, переплетений з монограмою підприємств, з профільованими, закругленими поручнями. Підлога з керамічної плитки була покладена у формі барвистих мотивів. У інших фабричних будівлях не було декорацій, вони збереглися в простому, охайному і функціональному стилі. У 2009 р. підприємства змінили назву на Lerg S.A.
Після ознайомлення з будинками, повераємося на вул. Колейову та прямуємо в сторону найближчої автобусної зупинки.