Маршрут розпочинається від автобусної зупинки, біля костелу Божого Милосердя. З вул. Яна Павла ІІ 26 треба повернути у вул. Сікорського, вздовж якої знаходяться обʼєкти Пабʼяніцького Мікрорайону Фабрики Бавовни „Krusche i Ender”.
ТРАСА
● Пабʼяніцький Мікрорайон Фабрики Бавовни „Krusche i Ender”
● Акційна Спілка Пабʼяніцьких Фабрик Виробів Бавовни „Krusche i Ender”, Заклади в Скопаню (сьогодні Фабрика Занавісок Wisan Акційна Спілка).
ВІДСТАНЬ МІЖ ОБʼЄКТАМИ
Довжина проходу/проїзду на цілій трасі становить 2,4 км.
Загальний час у дорозі пішки між об'єктами: 29 хв.
Загальний час у дорозі велосипедом між об'єктами: 9 хв.
Житлові будинки були зведені на північ від закладів. Ті пов'язані з роком реалізації Центрального Індустріального Регіону в даний час в сусідстві з іншими, які повстали в післявоєнні роки. До передвоєнних споруд належать: будинок директора, майстерський будинок і дім для механіків. Ймовірно, за проект відповідав варшавський інженер Юзеф Шварек.
В найрозкішнішій будівлі проживали адміністративно-фінансовий директор і технічний директор закладів, які будувались. Локалізований при вул. Сікорського 1 двосімейний дім мав виміри 20 м в довжину, 11,5 м в ширину і висотою 9,2 м. Обидві квартири були двоповерхові і мали внутрішні сходи, що вели до наступних приміщень: шість кімнат, кухня, їдальня, ванна кімната і службова кімната.
У будинку для майстрів (сьогодні вул. Сікорського 5) з розмірами 23 м х 10,71 м жили чотири сім'ї. Сходи були розташовані в центральній частині будівлі. Квартири мали однакову кількість кімнат: три кімнати, кухня і ванна кімната. Останній побудований за часи ЦІР будинок служив сім'ї механіків (сьогодні вул. Сікорського 7). Його розміри були 11,5 х 9 м. Жили тут дві сім'ї, по одній на кожному поверсі. Вирізнити можна було такі приміщення: їдальня, спальня, кухня з коморою, ванна і службова кімната.
Всі будівлі обʼєднувало те, що вони були з підвалами, і в той же час мали муровану структуру, засновану на залізобетонному фундаменті. Майстерський будинок був зі звукоізоляцією. Скромні інтер'єри були оснащені дубовими сходами, в той час як зовнішні сходи створювалися на основі терраццо. Будинки мали доступ до гарячої води і були електрифіковані. Будинки отеплювалися за допомогою печей.
Житлові будинки в Скопаню, в порівнянні з простішими формами ЦІР-у, відрізняються відносно великою кількістю скульптур, ризалітів, відповідними пропорціями і професійним формуванням напруженості композиційної висоти, яку вдалося опрацювати завдяки різноманітним та цікавим внутрішнім розмірам віконних отворів. Додатковим елементом, який вартий уваги, були величезні засклені сходи різного розміру для кожного з будинків. Будівлі збереглися і донині практично не змінилися, а через свою унікальність повинні бути під наглядом реставраторів.
Другим пунктом траси є Фабрика Занавісок Wisan Акційна Спілка, давня Акційна Спілка Пабʼяніцьких Фабрик Виробів Бавовни „Krusche i Ender”. З вул. Сікорського ми повертаємося на вул. Яна Павла II і керуємося у бік її перехрестя з вул. Святої Королеви Ядвіги. Фабрика знаходиться за адресою вул. Влокняжи 7.
Підприємства повстали в селі Скопанє, 1,5 км від кордону Баранова Сандомирського. Під час будування фабрики планувалось доцільно працевлаштувати 350 робочих. Завдяки її виникненню число населення, в сусідньому від Скопаня Баранові Сандомерським, повинно було вирости до близько 1000 мешканців. У фабриці плановано продукцію пряжі, бавовняних тканин та елементів, пов'язаних з оборонністю держави, таких як: автомобільні корди, мотоциклетні корди, велосипедні корди, полотна з корду, паси з кордів, гальмові, наметові, болонєві тканини і інші такого типу вироби, які перед початком діяльності підприємства імпортувалися з-за кордону.
Будівництво заводу почалося навесні 1939 р., а до вересня, перед початком війни, були побудовані: будівля виробничого цеху, склад сировини, рецепція, три житлові будівлі і фундаменти для котельні. Тривали тоді перші роботи, пов'язані з будовою готелю для робочих. У холі знаходилися завезені з Англії машини, а сировиною служила єгипетська бавовна, яка зберігалася на складах.
Початок Другої світової війни зупинив розвиток підприємства. Загарбники взяли завод після бомбардування району і вирішили вислати до Пабʼяніц всі машини і сировину. Заклади стали служити в якості складу зерна, що змінилося лише в 1943 р., коли на їх площі було засновано майстерню по ремонту військових літаків. Це створило залізничну гілку, що дозволяла звозити уламки літаків. Незадовго до приходу радянських військ в 1944 р., німці вивезли з майстерні обладнання, а завод замінували. На щастя, він не був підірваний.
У післявоєнні роки один з перших працівників закладу Станіслав Відух згадує: "Наприкінці 1948 р. заводом цікавились Сполучені Фабрики Занавісок і Мережива в Лодзі. На початку працевлаштовано двох охоронців і одного адміністративного співробітника, щоб зберегти те, що залишилося після війни. У липні була призначена Державна Дирекція Будівництва Фабрики Занавісок і Мережива, а в травні 1949 р. ми вирушили групою з 10 осіб до Лодзі на курс монтажників прядильних машин. Після повернення наша робота полягала на підготовці зруйнованих приміщень для подальшого використання. Навесні 1950 р. були завезені прядильні машини" [Богуміла Тшаска," 50 років Фабрики Занавісок в Скопаню (1951-2001), Жешувські Графічні Заклади Акційна Спілка, червень 2001].
Роботу в цих роках описує також Тадеуш Садрина, який був пов'язаний з фабрикою протягом 40 років і 7 місяців: "Ми працювали по 12 годин протягом понад 2,5 місяців. Прядильні англійські машини приходили з Гдині залізничним транспортом. У міру підготовки павільйону розпочався їх монтаж при допомозі трьох англійських і десяти наших монтерів, які раніше були на шестимісячному курсі монтажу в Лодзі. Бракувало основних інструментів, частину з них я приніс з дому, бо батько мав механічну майстерню в Баранові".
Станіслав Відух так згадує весну 1951 р.: "Почали ми вводити в дію машини для продукції. Найважчим було те, що ми самі вчилися і мусили навчати інших. Часом з Лодзі приїжджав технолог на 2-3 дні, але тільки з метою направити роботи запуску. Часто ми працювали день і ніч без жодної додаткової заробітної плати".
У 50-ті р. XX ст. підприємство досягло повної виробничої потужності і поступово стало одним з найбільших виробників занавісок в Європі. Головний фабричний павільйон, що знаходився в центрі забудови, мав 232 м довжини, 36-42 м ширини і 7,8 м висоти. Усередині знаходилися, поза виробничим простором, слюсарні майстерні, електромонтажні посади для зварювання, підручний склад, трансформатори, туалети і гардероби. Важливим елементом конструкції були пристрої кондиціонувань, що встановлювалися в спеціальному приміщенні і забезпечували постійний приток свіжого повітря у визначеній температурі і ступеню вогкості, а також відвідне використане повітря. Пил з бавовни, побічний ефект продукції, усували відповідні всмоктуючі пристрої. На захід від об'єкту поставлено 13-метрову пилову башту. Управляючі кадри прикладали особливу увагу до положень про протипожежну охорону, тому на постійному обладнанні складу знаходилися гідранти і вогнегасники.
Архітектура фабричного колективу творилась згідно з тодішньою стилістикою об'єктів цього типу. У фасаді опинилися великі, ділені на дев'ять прямокутних модулів вікна, а дахи допоміжних будівель вінчали поздовжні засклені надбудови. Привабливим доповненням цього будівництва були фабричні димарі.
Головний виробничий павільйон підприємств весь час використовується. Сьогодні Фабрика Занавісок Wisan Акційна Спілка - найважливіший фабричний об'єкт в Скопаню, який працевлаштував близько 200 осіб. Один з п'яти головних виробників занавісок в Польщі і один з найбільших в Європі, відомий у багатьох місцях в світі. Велика різнорідність розробки промислових зразків та застосовуваної техніки виготовлювання впливає на зацікавленість продукцією фабрики на зарубіжних ринках. Занавіски доступні, в т.ч. в ЮАР, Чілі, Новій Зеландії, Сполучених Штатах і Канаді.
Відвідування підприємств можливе при попередній домовленості терміну і години приїзду. У виробничих павільйонах можна побачити наступні етапи виготовлення занавісок, ткацькі і в'язальні машини, а також механічні та комп'ютерні жакардові ткацькі верстати. Переважна більшість з них - сучасні пристрої, однак на території фабрики знаходяться також функціонуючі донині машини з 50-х рр. XX ст. Працівник фабрики проведе екскурсію по підприємству, розповідаючи про принцип дії обраних пристроїв і описуючи крок за кроком, як створюються занавіски. Після відвідування варто заглянути до магазину, що знаходиться недалеко від виробничого павільйону, в якому ми знайдемо широкий вибір білих і кольорових занавісок марки Wisan.
Щоб потрапити на автобусну зупинку, ми повертаємося на вул. Королеви Ядвіги і прямуємо до перехрестя з вул. Яна Павла II. Потім йдемо на північ і після подолання бл. 500 м доходимо до зупинки.